Знайомимось: Збірна Львова

Познайомившись з командами «Анфас», «Ми з 90-х» та «Френдзона«, ми продовжуємо відкривати команди нового сезону Рівненської Ліги сміху.

Вкотре, бажаємо висловити подяку Павлу Велешко, за його інтерв’ю, яке було опубліковане на сторінці Рівненської Ліги сміху Вконтакті. На черзі «Збірна Львова«, котра цього сезону під пильним наглядом Аліни Гордієнко, буде підкорювати Рівненську Лігу сміху.

Не всі, на жаль, були в Одесі з тих людей, які будуть читати інтерв’ю з вами, але в Одесі на фестивалі вас було значно більше. Отож, як виникла ідея створити цю команду? І куди ділись всі інші люди?
Катя. В команді було багато дівчат, я думаю всі знають, що з дівчат мало толку в команді, а мене якраз на всіх вистачить )
Дмитрович. Ну виникли ми завдяки одному ініціативному молодому чоловікові. Звати його Богдан Слепокура, він знайшов для нас фінансування, і дав завдання зібрати молодих, але дуже перспективних і талановитих студентів — гумористів, щоб вони представляли Львів. От і в Одесу багато приїхало бажаючих ентузіастів. Це я про нашу команду, але вже в зв’язку з роботою і іншими обставинами частина цих людей, що була в Одесі не змогла прийняти участь в подальших виступах і поки невідомо чи будуть приймати і надалі. І Катю справді на всіх вистачить, вона енерджайзер нашої команди, постійно змушує нас працювати і писати=)
Вадим. Я приєднався після фестивалю, мені зателефонував наш шеф Дмитрович і запитав чи не міг би я підкинути дров у їхнє вогнище гумору на Рівненській лізі сміху, я без вагань погодився позаяк розумів, що Дмитрович знає, що робить.
Саша. Якщо чесно, то я навіть не помітив, як змінився склад команди. Я потрапив в цю ВЕЛИЧНУ команду, випадково, просто хотів купити журнал з анекдотами.
Вадим. До речі, журналу Саша таки не купив, нас мучить совість.

— Дмитрович, ти вже втретє в Рівному. Спочатку в складі «Збірної людей», потім як стендапер. І от зараз «Збірна Львова». Що тебе так манить до нас? І як він заманив вас сюди? Чи то була ініціатива команди?
Саша. Дмитрович заманив він нас фаршмаком. Дуже був смачним. Дивно трохи, що спочатку він потрапив у фінал, наступного року в 1/4. Тобто ми відслідковуємо регресію .
Дмитрович. Я просто не вчуся на своїх помилках. Насправді — все просто . Редактори, багато хороших знайомих, ну і близько.
Вадим. Ми — молодь, ну та видно по нас , що ми молоді. Нам хочеться…добре буду про себе, мені хочеться виступати, щось нове вигадувати, а Дмитрович запропонував чудову для цього можливість. А ще Дмитрович Він просто у нас ще тренер у студентській лізі КВН. Сказав, якщо відмовлюсь, домовиться, щоб мою команду дискваліфікували. А Сашу він заманив фаршмаком.
Дмитрович дуже дивно підтримує нас раз може сказати, що бомбанемо к чертям той фест, а іншого разу каже, що він привіз нас на місто подивитись, що нам нема тут, що ловити . Особисто мені було не ясно яким методом підтримки Дмитровича слугуватись.
Катя. В нас була студентська осінь і Дмитрович попався нам як тренер , ми звичайно з ним намучились — показали , як то треба жартувати. Так і здружились, потім запропонував грати в команді «Збірна Львова». Взагалі Ліга Сміху — моя мрія.

— Отож, Рівне. Перша редактура. Дмитрович вас лякав, що все виріжуть? Які були відчуття до і після першої редактури?
Саша. Спочатку трохи було стрьомно. А після першої редактури напруження впало. Ми просто зрозуміли, що редактори дуже-дуже класні. Я просто раніше ніколи не бачив так близько білоруса.
Катя. Так ,погоджуюсь з Олександром ,я спочатку думала ,що Іванов дуже-дуже злий ,і боялась йти на його редактуру. Потім як він заговорив ,я зрозуміла, що він хороший. І взагалі дуже круті редактури ,нам дуже все доступно пояснювали чому не смішно і в якому напрямку треба думати.
Вадим. Багато різали, я вже почав думати, що редактори з нас так кепкують. Але, коли дізнавалися, що це нормальне явище, всім ріжуть багато, легше не ставало звичайно, але приходило натхнення писати більше. І до речі, коли нас відправили в ту “солянку”. Блін, їду десь в полі, так хочеться їсти (Вадим зараз в поїзді їде — прим. Вєліка). Так от ,коли нас туди відправили, ми засмутились, дехто навіть сильно, але гра показала, що редактори зробили краще.
Катя. Так ,я спочатку була в паніці ,добре ,що граю з хлопцями , Дмитрович по телефону ржав з нас.
Дмитрович. Я вас всіх люблю Збірна Львова. І завжди підтримую.

— Отож, на вашу думку, чому вас відправили в неповний формат? Так ще і в день гри!
Катя. Та бо ми залажали на генпрогоні ,як Васілії якісь, чесне слово. Я взагалі сказала слова не в мікрофон. Прямо як Славка з Загорецької.
Вадим. Мабуть, через те, що ми взагалі несмішні. Міг би дозволити собі сказати Дмитрович, але, можливо, редактори бачили в нас якусь мінімальну іскру, а тим, що в нас довга і не дуже смішна мініатюра, або не вернякові жарти, ми б могли її в собі погасити, якби люди не сміялись. Зробили нам коротше і смішніше, на виступі це надавало впевненості.

— Ви очікували, що під час вашого виступу встане Аліна і добере вас прямо з короткого формату? Тепер, мабуть, в ЛС вболіваєте за «Тріо разниє» і лайкаєте її інсту? Як проходить ваше спілкування?
Катя. Я вже налаштувала себе на баттл. І тут, коли Аліна встала на нас ,я зрозуміла ,що я її люблю. І, що “Тріо разниє” — моя улюблена команда. Звісно, що лайкаємо. На тусі до неї підкатував Саша і взяв номер. Сказала, щоб ми дзвонили, коли хочемо, хоч вночі ,може там Сашко і дзвонить ,хто знає?
Вадим. Я не очікував. Я їздив в Київ на Лігу Сміху дивитись і закидав в інсту фотки, Аліна побачила і запитала чи ще довго я в Києві. Я кажу , що можу залишитись довше, якщо потрібно, вона попросила допомогти з декораціями. Нема питань! Руки в мене сильні. Що то були за декорації подивитесь наступного ефіру в п’ятницю. Хочеться сподіватись, що чимось все ж таки допоміг.
— Розкажіть про себе. Чим ви займаєтесь, крім гумору?
Саша. Окрім ЛС, я займаюсь навчанням. Я навчаюсь на 3 курсі в інституті Геодезії , приділяю навчанні дуже багато часу, пишу наукові статті (хоча, дивлячись на мене, не скажеш), виступаю із доповідями на конференціях. І ще я люблю пити водичку з під консервованого горошку.
Вадим. Я навчаюсь на 2 курсі факультету журналістики. Продавав глінтвейн на Площі Ринок у період новорічних свят. Були шикарні заробітки. В житті ще продавав кавуни, цемент, вмію класти бруківку. До речі, в Рівненському зоопарку теж клав плитку. Такщо завжди маю план Б
Катя. Я навчаюсь на архітектурі, мені це дуже подобається,якщо хтось хоче класну хату ,то почекайте ще 2 роки і я вам все зроблю знижку. Пробувала себе в танцях ,але хто бачив на виступі, то не моє. Колись в дитинстві грала в театрі. Ех, молодість. Якщо я скажу, що люблю читати ,то ніхто не повірить. Але це правда.
Дмитрович. Навчаюсь в аспірантурі і працюю, іноді.

— Якби у вас попросили порадити подивитись щось смішне і почитати щось цікаве, то, щоб ви порадили?
Саша. Розділ з математики » Многочлени».
Дмитрович. Та багато чого можна радити і нам. А взагалі я тішуся від стендапу. В першу чергу зарубіжних представників, але і вітчизняні і близького зарубіжжя теж круті є. А читати, мабуть, варто класику для основи розвитку, а далі — в своє задоволення. І за все життя я був тим, кому радять щось читати. Я один раз радив книгу почитати і то був Гаррі Поттер. Точніше всі книги. І фільми. І мантію продаю. І паличка в подарунок.
Вадим. Мені зайшов фільм «Канікули» , коли сім’я Грізвольдів поїхали на відпочинок, подивіться, якщо маєте бажання. Читати люблю вивіски, Люко Дашвар пише класно, хоч і про побут, а не якісь масштабні речі. Зараз почав Грега МакКеона » Эссенциализм путь к простоте». Хочу бути простіше і люди тоді підтягнуться
Катя. В дитинстві дивилась Петросяна ,то ржала як ненормальна ,тому ви розумієте ,що я нічого нормального порадити не можу. Книги про гумор і як його писати радив Андрій Колмачевській, тому зараз почала читати Грега Діна «Комедия шаг за шагом”.

— Останнє питаня. Кому хочете подякувати?
Саша. Богу і Дмитровичу.
Вадим. А хіба це не одне і теж? Дмитровичу, що повірив, редакторам, команді, глядачам і учасникам за конкуренцію. Всім гарних свят!
Катя. Редакторам, Дмитровичу і команді, яка мене терпить.
Дмитрович. Подяка :
— команді, що змогли,
— редакторам, які змогли
— людям, що не змогли
— тренеру, що взяла
— Павлу Велешку, що взяв інтерв’ю,
— Рівне та Лізі Сміху за атмосферу
— якщо будуть на грі спонсори, то ще їм подякуємо.

Добавить комментарий