Позитивний (більшою мірою) репортаж про півфінал РЛС

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

Позитивний (більшою мірою) репортаж про півфінал РЛС.
Всім, листопадний привіт. Затягнув я з репортажем про півфінал, бо був зайнятий:
а) виступав на відкритому мікрофоні, який, до речі, виграв Рома Тютях — актор і автор команди “Чак Норріс”,
б) виступав на “Смайл-шоу” разом з учасниками РЛС (“Майлі Сайрус”, “Крик Вільгельму”, “Збірна Ювілейного” і ведучий РЛС Руслан Іванович),
в) писав роман.
Часу було мало, але вистачило, щоб похвастатись) Ну і поки не забув, то з Гелоуіном вас, дорогі православні. На цьому вступна частина закінчена і ми можемо перейти безпосередньо до гри.
6 команд грали два конкурси і це було пекельно важко, тому що насправді важко зробити навіть один конкурс якісно, а коли другий конкурс музикальний, то вже повна гепа. Спробую пояснити для всіх чому командам важко так написати якісь 6 хвилин матеріалу, якщо ви бачили які ці пацики смішні на корпічу валили 15 хвилин такої рваклі, що капець. По-перше, на корпоративах команди іноді показують не свій матеріал, по-друге, корпоратив не вимагає драматургії і це найбільша проблема з якою стикаються команди. І на прикладі команди, яка вилетіла ми це спробуємо розібрати.
На жаль, без батлу нас покинула команда “Чак Норріс” і з цього приводу можна сказати тільки таке — якби в ЛС було справедливе журі, то воно все одно було б несправедливе. Так “Чаків” злили спеціально, але для ЛС — це нормально, тут такі правила, коли тренери мислять стратегічно і можуть не встати на когось, щоб допомогти своїй команді. Цього не трапиться (скоріше за все), якщо команда дійсно розірве, а для всього іншого існує суб’єктивізм. Якщо ви думаєте, що в тому вашому КВН справедливі оцінки, то в мене для вас погані новини. Вони справедливі тільки, якщо збігаються з вашою думкою. В журі можуть сидіти люди, якім одна фраза команди може не сподобатись і вони будуть топити цю команду. Коротше, будь-яке журі несправедливе, але звісно боляче, коли ця несправедливість настільки очевидна. “Чакі” заслуговували на батл.
На першу редактуру “Чакі” принесли достатньо матеріалу і він смішний, але він не відповідав чисельним критеріям. Смішно має бути в рамках стилю команди, смішно має бути в рамках розвитку сценарію! Всі дії тренера, учасників команди мають бути логічним і не викликати у глядача запитань: “А чому так?”. В рамках одного сценарію одна і та сама людина не може бути Кларком Кентом, дурнем і альфонсом просто тому, що так написані жарти. І от всю цю лінію потрібно тримати протягом цілого виступу. Буває таке, що команда приносить смішну мініатюру, але вона не відповідає стилю команди, або команда виглядає занадто мололо, щоб показувати випадок в сім’ї, де пара прожила разом 20 років. Ти просто не будеш в це вірити! У “Чаків” все було в рамках стилю. Настільки якісного полотна вони ще приносили. Зазвичай це був набір каламбурів, прямого чорного гумору і дитячих гегів. Цього разу вони не принесли от це сміття, були ідеї які можна було писати, а не просто вирізати назавжди. Плюс у них перших, мабуть, була робоча ідея музикалки з першого дня редактури відразу з жартами. Музикалка була ідеально правильною і тому вона ішла останньою. “Highway to hell” AC/DC – самі розумієте який це кач. На приспів було накидано багато жартів. Кожен приспів це 3-4 жарти. Для музикалки — це круто! Куплети теж смішні. Плюс робота з екраном. І от з усім цим якось не було так помітно, що полотно вийшло середнім. По факту, полотно “Чаків” зайшло гірше всіх і не так через матеріал, а як через те, що команда просто не вдавила його в зал. Буває таке, коли не заходить перший жарт і команда втрачає віру далі на весь виступ. Так трапилось і з “Чаками”. Музикалка все одно в них була крутою, проте зажували слова і не вірили в себе і це дало привід одному із тренерів не встати заради того, щоб полегшити завдання своїй команді.
Ось так нас на півфіналі покинув “Чак Норріс”, хоча до гри все говорило про те, що вони точно пройдуть у фінал, але доказувати це треба в першу чергу на грі.
Ще одна команда, яка покинула нас на етапі півфіналу — це “Майлі Сайрус”. Але їм не звикати. В них це вдруге. Того разу їх підвела музикалка, а цього разу вже — полотно. Дехто каже, що “Майлі” це проста команда, бо в них короткі мініатюри і не вишуканий літературний гумор і качають вони виключно репом і своїми відбивками. Але ця гра показала, що вони здатні писати дорослий гумор, але ще було і полотно. Це було очевидно і до гри. Після першої редактури у рівнян були доволі гарні перспективи, але, на жаль, команда не змогла правильно розподілити енергію і всі сили віддали на полотоно, а потенційно хорошу музикалку лишали на потім. Хоча вона все одно була кращою в цій грі, проте немає межі досконалості, якби це банально не звучало. А полотно не виходило геть від слова: “От дідько написали вихід, але він не добитий, є ідеї на мініатюрки, є коротиші, але воно все таке собі поки, а завтра принесемо болти вже”. Полотно в стані можна показати людям з’явилось аж на зборі програми і сил і час дописати і зробити його конкурентним навіть з не сильними полотнами суперників вже не було. Тому мінус один тренер на полотні і заслужений максимум на музикалці. Батл, в якому вони могли обіграти “Олег Вояж”, але не було шансів обіграти “Бобриню”, бо проти прописаного образу важко грати. “Бобрині” достатньо було просто пожартувати, а “Майлі” мали сипати болти. Не вийшло( Проте, якщо порівнювати минулий півфінал і цей, то команда зробила величезний крок вперед. Чекаємо їх у рубриці “Нас засудили” з “Чаками” у фіналі.
Ще дві команди потрапили в батл, як це легко помітити з репортажу: “Олег Вояж” і “Бобриня Нікітіч”. Почнемо з “Бобрині”, адже вони в фінал пройшли останніми і, якщо брати виключно батл, то повністю по ділу і мали це зробити першими, але у тренерів були свої домовленості) Основні конкурси давались команді неймовірно важко. Щоб ви розуміли, то частину Полотна команда придумала вже після генерального прогону, коли чекала своєї черги на редактуру і просто побачила за кулісами колодязь. Музномер у команди взагалі не виходив по тій причині, що команда не вміє ні співати, ні танцювати і довго не могли запропонувати щось альтернативне. Вийшла казка, з гумором, у стилі команди, але майже не музикальна, тому логічно, що не отримали максимум. А от полотно у команди вийшло. Хай і з просадами, проте сильні жарти перекрили те, що не вийшло. Головне, що вдався мощний вихід. Найкраще у команди виходить грати батли і було зрозуміло, що цей етап вони пройдуть без проблем. Тим паче повезло і з питаннями, але треба вміти реагувати першими на питання на кшталт: “Я всего на свете член ”. Вихід у фінал повністю заслужений.
“Олег Вояж” ще одна команда, яка до гри мала проходити у фінал без проблем. Майже все було готове, лишалось тільки розставити акценти, репетирувати і не забути слова. І от останній пункт не вийшов. До речі, команда, яка у полотні від першого до останнього слова відповідала заявленій темі. Єдина, мабуть, команда і саме тому полотно при наявності навіть простих жартів було самим смішним серед всіх команд. Але були помітні і мінуси. Не всі учасники і учасниці команди грають на одному рівні. Команда ввела нового персонажа, але персонаж поки не виглядає органічно, хоча введення його було стратегічно вірним. Перед музикалкою я боявся, що новий член команди (Ярік) забуде слова, як він це робив перед цим, але він не забув! Забули дівчата і музикалка посипалась і тому абсолютно заслужене потрапляння в батл. Після вильоту “Чаків” команда головний претендент на перемогу в фіналі, але як показав цей півфінал, все вирішує тільки гра!
“Збірна Львова” не виглядала тією командою, яка попаде у фінал без батлу, але зірки так склались, що команда потрапила туди без проблем. Якщо полотно було хорошим і його треба було просто не злити, а команда навіть перевершила мої сподівання. Взагалі львів’яни з тих команд, коли ти смієшся ціле полотно, аплодуєш їм, а потім через годину вже не зможеш згадати, що там саме було смішного. Це магія! І це неймовірно крутий плюс для команди. Давайте тепер відверто поговоримо про музикалку. Після гри Ярослав Стень сказав, що я та людина, яка на грі постійно щиро сміється з команд, навіть в тих місцях, де команда щось зробила не так, але я розумію, що то мало бути смішним і тому сміюсь. Так і є. Я просто знаю скільки сил вклали команди і редактори у те, щоб показати це глядачам. Я відверто радію, коли якась потенційно хороша річ заходить навіть краще, ніж я очікував. Я сміюсь там, де мало бути смішним, але щось не вийшло. Проте музномер Львова до таких речей не відноситься. Він хороший, але не на максимум. Просто команді відверто повезло, бо перед цим кияни злили музикалку, а “Бобриня” не показали повноцінно музикалку. Тому на фоні попередніх команд львівський реп без лаж отримав максимум і вивів команду відразу до фіналу.
Найкращою командою гри були рівняни “Крик Вільгельму”. І я знову хочу бути чесним перед собою — вони мали потрапляти до батлу, як і всі команди цієї гри. Чому? Полотно. Заявлена тема “світське життя” була тільки у лінійці, Мініатюри були прив’язані до теми білими нитками. 2 з 3 мініатюр зайшли слабо. Рятували команду виходи тренера. Точніше виїзди на ровері. Смішною була мініатюра, яка ґрунтувалась на анатомії. А якщо згадати, що і музикалка була побудована виключно на анатомії, то вийде, що майже все, що було смішним це: малий зріст, жирний і дівчина без грудей. Звісно, що це погано, проте знову ж таки я буду чесним — анатомічні жарти були смішними. І тому все чесно. Але особисто для мене, якщо порівнювати полотно це і те, що показала команда на фестивалі, то це програє. Програє тому, що зникли образи, література програє тому, що було на фестивалі. Але це стосується виключно полотна, тому що музикалка була однією з найкращих на півфіналі, тому що тема музикалки “Пісня про наболіле” і те, що вони співали, то це дійсно наболіле для кожного з тих, хто співав. Круто. Подяка всім командам, які зробили дійсно класні музикалки і “Крик” одна з цих команд.
Отож, маємо 4 фіналістів, які взагалі не схожі на друг друга і це так круто! Перед тим як закінчити репортаж, я маю згадати ще дві команди, які приїхали в Рівне, щоб виступити в конкурсі “Нас засудили”. “СМТ” і “МИ з 90-х” — вам великий респект, але ви це зробили на високому рівні. Можливо навіть краще, ніж в попередній грі(
Отож, гра вдалась! Тому чекаємо всіх на фіналі. Будуть сльози, буде сміх, а що ще треба зимовим вечором?

Читайте также:

Выберите способ комментирования

Добавить комментарий